Візитівка

Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок.

Є тисячі ланів, але один лиш мій...
В. Симоненко

візитка from Наталія Трофимчук

Автопортрет «Я – педагог і особистість»

“ Учитель не той, хто вчить, а той у кого вчаться”

Кожна людина сама творить свою долю. Я свідомо вибрала професію вчителя початкових класів, бо вона не допускає обмеженості, одноманітності, а вимагає самовдосконалення, творчого пошуку, постійного руху вперед. Я перший вчитель, який входить в життя дитини та його родини. І від мене залежить, як складеться шкільне життя дитини.

Професія вчителя не з легких. Ця праця вимагає постійного навчання, творчого підходу. Ця праця вимагає постійних внутрішніх змін. Вона забирає багато сили та життєвої енергії. Та компенсувати ці втрати можуть діти, які з інтересом поспішають до школи, зі щирим бажанням та вмінням вчитися щодня відкривають щось нове. Школа – це те місце, де мають розвинутися природні здібності кожної дитини, реалізуватись їх потреби та інтереси. За багато років роботи в школі я зрозуміла, що головне - не дати максимум знань, умінь та навичок, а дати можливість дитині самостійно осмислити зміст навчання і застосувати свої знання та вміння в житті, навчити добувати їх, знаходити потрібну інформацію, зіставляти факти, зробити так, щоб учень відчував себе частинкою уроку. Місія вчителя – бути провідником .

Моя робота – це спосіб пізнання, творчості, самовираження, спілкування. Тому щодня ставлю перед собою мету – зробити навчання зрозумілим, доступним та цікавим. Звичайно, шлях пізнання важкий та тернистий, звичайно, треба прикладати зусилля, щоб досягти мети, але перед кожним учнем потрібно ставити ту мету, якої він може досягти сам. Тобто, учень має перебувати в стані успіху, відкриття чогось незвіданого, бо лише успішна людина прагне постійного руху вперед.

Мій життєвий шлях пов’язаний з маленьким поліським селом з поетичною назвою Малушка, яке займає особливе місце в моєму серці Тут живуть мої найближчі люди, тут моя батьківщина, тут мій дім.. Можу пишатись тим, що працюю в колективі з енергійними, чуйними, доброзичливими, готовими прийти на допомогу людьми.

Крім професійних, маю інші інтереси. Люблю домашній затишок, хороші книги, цікавлюсь рукоділлям, вирощую квіти. Підтримку і турботу отримую в сім’ї, де мене завжди чекають і розуміють. Своїх дітей вчу бути щирими, добрими, поважати старших, цінувати друзів.

Сьогодні я можу з впевненістю сказати, що вдячна долі за те, що вона привела мене у школу. Я вдячна їй тоді, коли вдається пробудити в дитини кращі риси ,коли перемога дитини стає моєю перемогою, коли відчуваю повагу та любов. А заради таких відчуттів можна зробити багато.